Словник термінів

Облачення – одяг церковного клиру (духовенства) та монашества, який використовується під час Богослужень та в повсякденному житті. Повсякденне облачення духовенства складається з підрясника, ряси (для дияконів та єреїв), а також підрясника, ряси, мантії, клобука, наперсного хреста, панагії (для архиєреїв).

Богослужбове облачення духовенства використовується для звершення Богослужень. Кожний чин духовенства відрізняється облаченнями, серед яких можна розрізнити: архиєрейське, єрейське, дияконське, паламарське.

Мантія – представляє собою довгу накидку без рукавів та застібкою на комірі, одягається поверх підрясника та ряси. Може використовуватись як духовенством, так монашеством (архимандритами, схимонахами). Зазвичай монахи носять клобуки чорного кольору, одночасно право носити цей убір мають також митрополити та патріархи деяких церков під час урочистих подій.

Клобук – монаший головний убір, що складається з камілавки та чорної тканини (шовк або креп), яка прикріплюється до неї і закінчується знизу трьома довгими кінцями (воскриліями). Клобук довершує повне монаше облачення, що одягається під час торжественних якихось подій.


Архиєрейське:

Для звершення Богослужень архиєрей одягає те саме облачення, що й священник, лише замість фелона сакос, поверх нього омофор, палиця як символ духовного меча.

підсакосник або стихар – нижній богослужбовий одяг архиєрея, поверх якого одягається єпітрахиль;

нарукавники – призначені для стягування рукавів одягу священослужителів, є невід'ємною частиною архиєрейського, єрейського та дияконського облачень. Вживання нарукавників означає, що це не просто людські руки, а сам Господь через них звершує Тайни;

єпітрахиль – елемент архиєрейського та єрейського облачення, мінімально необхідний для священодійства. Собою представляє довгий перев'яз, що охоплює шию, сходиться на грудях і спадає додолу. Символізує Божественну благодать, тому без єпітрахиля не можна здійснювати жодне Богослуження, а також уділяти Святі Тайни;

пояс – одягається поверх стихаря та єпітрахилі, символізує Божественну силу, а також рушник, яким був підперезаний Спаситель під час умивання ніг учням на Тайній Вечері;

набедреник, наколінник – елемент богослужбового одягу архиєрея і нагородженого ним єрея, у вигляді хустки на стегні, підвішеної на поясі;

саккос – верхній богослужбовий одяг архиєрея, коротке вбрання з широкими рукавами, одягається поверх підсакосника та єпітрахиля. Символізує багряницю Спасителя;

омофор – представляє собою довгий і широкий стрічкоподібний плат, з вишитими хрестами. Покладається па плечі єпископа так, що, охоплюючи навколо шию, одним кінцем спускається (спадає) спереду, іншим ззаду. Символізує євангельського доброго пастиря, яким повинен бути архиєрей, що пасе своє стадо. Без омофора архиєрей не може здійснювати священодійств;

палиця – чотирикутний плат, що носиться поверх сакоса на правому стегні. Символізує духовний меч, яким озброєні священослужителі для боротьби з невірством та диявольськими силами;

панагія – нагрудна ікона із зображенням Богородиці, що являється відзнакою архиєрея;

митра – богослужбовий головний убір єпископа, а також деяких єреїв, нагороджених архиєреєм. Представляє собою розширену і заокруглену вгорі корону, оздоблену іконами. Архиєрейська митра оздоблена ще й дорогоцінними каміннями, символізує терновий вінок, одягнений на голову Спасителя під час Його страстей.


Єрейське:

Облачення єрея складається з наступних елементів:

підризник, стихар – нижній богослужбовий одяг, виготовляється з тонкої тканини, довгі вузькі рукави з шнурками на краях, якими затягуються на руках. Символізує хітон, в якому ходив Спаситель під час свого земного життя;

єпітрахиль – елемент архиєрейського та єрейського облачення, мінімально необхідний для священодійства. Собою представляє довгий перев'яз, що охоплює шию, сходиться на грудях і спадає додолу. Символізує Божественну благодать, тому без єпітрахиля не можна здійснювати жодне Богослуження, а також уділяти Святі Тайни;

пояс – одягається поверх стихаря та єпітрахилі, символізує Божественну силу, а також рушник, яким був підперезаний Спаситель під час умивання ніг учням на Тайній Вечері;

нарукавники – призначені для стягування рукавів одягу священослужителів,  є невід'ємною частиною архиєрейського, єрейського та дияконського облачень. Вживання нарукавників означає, що це не просто людські руки, а сам Господь через них звершує Тайни;

фелон – верхній богослужбовий одяг єрея, довга широка накидка, яку одягають поверх іншого одягу, без рукавів, з отвором для голови та широким вирізом на грудях для вільних дій руками. Символізує багряницю, в котру одягнули Христа під час Його земних страждань;

нагрудний хрест – великий чотиригранний хрест, на котрому зображено Розп'яття Господа Ісуса Христа, носиться священиками та єромонахами на грудях поверх одягу. Нагрудний хрест пригадує священику, що він – слуга Божий, який піклується про Христове стадо. Крім звичайних срібних єрейських хрестів бувають нагородні позолочені хрести та хрести з прикрасами.


Дияконське:

Дияконське облачення складається з дальматики, ораря, нарукавників, кожен з цих елементів має свою символіку:

дальматика – довгий просторий верхній одяг з цупкої тканини з широкими рукавами та розрізами по боках. Може бути виготовлена в формі хреста, символізуючи страждання Христа, а також спасіння і справедливість. Право носити дальматику мають також  піддиякони, миряни прислужники, псаломщики;

орар – довга широка стрічка, з вишитими на ній хрестами. Виготовляється з тієї ж тканини, що й дальматика, носиться дияконом на лівому плечі, поверх дальматики. Символізує Божу благодать, котру з Тайною священства отримав диякон;

нарукавники – призначені для стягування рукавів одягу священослужителів,  є невід'ємною частиною архиєрейського, єрейського та дияконського облачень. Вживання нарукавників означає, що це не просто людські руки, а сам Господь через них звершує Тайни.


Паламарське:

Паламарське облачення також має свою глибоку символіку, так як складається з дальматики:

дальматика – довгий просторий верхній одяг з цупкої тканини з широкими рукавами та розрізами по боках. Може бути виготовлена в формі хреста, символізуючи страждання Христа, а також спасіння і справедливість. Право носити дальматику мають також  піддиякони, миряни -прислужники, псаломщики.


Підризники:

підризник, стихар – нижній богослужбовий одяг, виготовляється з тонкої  тканини, має довгі вузькі рукави з шнурками, якими затягуються на зап'ястях рук. Символізує хітон, в якому ходив Спаситель під час свого земного життя.

На даний час можуть бути різних кольорів: білого, червоного, жовтого, зеленого, голубого. В залежності від цього одягаються під ризи відповідного кольору, утворюючи комплект богослужбового облачення.


Ряси:

ряса – повсякденний одяг духовенства і монашества, що представляє собою довге вільне вбрання чорного кольору з широкими рукавами.


Підрясники:

підрясник – нижній повсякденний одяг духовенства, довге до п'ят приталене вбрання з вузькими рукавами та щільно застібнутим комірцем. На даний час можна зустріти підрясники чорного, сірого, зеленого, вишневого кольорів.


Требні набори:

Требні набори використовуються священослужителями під час душпастирської діяльності (сповідь хворих, немічних мирян, уділення Тайн, посвячення помешкань та інше). До комплекту требного набору входять нарукавники та єпітрахиль:

нарукавники – призначені для стягування рукавів одягу священослужителів, є невід'ємною частиною архиєрейського, єрейського та дияконського облачень. Вживання нарукавників означає, що це не просто людські руки, а сам Господь через них звершує Тайни;

єпітрахиль – елемент архиєрейського та єрейського облачення, мінімально необхідний для священодійства. Собою представляє довгий перев'яз, що охоплює шию, сходиться на грудях і спадає додолу.  Символізує Божественну благодать, тому без єпітрахиля не можна здійснювати жодне Богослуження, а також уділяти Святі Тайни.


Сорочки:

Священичі сорочки відрізняються від звичайних сорочок покроєм комірця, а також особливим предметом – колораткою, яка є невід'ємним атрибутом одягу. Найбільш поширеними кольорами священичих сорочок є чорний та білий, що вживаються найчастіше.

колоратка – (від лат. collum - шия) – особливий білий комірець, що має вигляд білого квадратика під підборіддям, притаманний для священичих сорочок західного духовенства. На даний час виготовляється з пластмаси, що дозволяє зручно носити колоратку всередині комірця сорочки.


Хоругва:

Представляє собою прикріплене на древці полотнище із зображенням Ісуса Христа, Богородиці або святих: Миколая Чудотворця, Володимира Великого, св. рівноап.кн. Ольги та інших. Хоругви можуть виготовлятися з матеріалу, що й священичі ризи, крім того вишиваються золотом по парчі або оксамиті. Церковні хоругви призначені для хресних походів, під час яких несуться попереду.


Мітри:

мітра – богослужбовий головний убір єпископа, а також деяких єреїв, нагороджених архиєреєм. Представляє собою розширену і заокруглену вгорі корону, оздоблену іконами. Архиєрейська мітра оздоблена ще й дорогоцінними каміннями, на якій знаходиться також хрестик, що відрізняє архиєрейську мітру від священичої. Право одягати мітру мають також архимандрити. Цей головний убір символізує терновий вінок, одягнений на голову Спасителя під час Його страстей.